Первоцвіт

Ще у полі стільки снігу,
ще струмочок скутий льодом,
а первоцвіт уже на березі
виріс прекрасний, усміхнений.

Привіт, привіт, біла квіточко,
ясну голівку поверни до сонця,
вже лелеки прилетіли,
в небі чутно спів жайворонка.

Старі верби нахилили
М'які віти над квіткою:
"Де весна? Скажи, милий,
ти не бачив її випадково?"

Але він видно волів мовчати
Про що думав – хто ж здогадається?
Подивився на небо, подивився на поля,
І прошепотів тихо: "Як тут красиво..."

Владислав Бронєвський (переклад Колошук Г.Г.)

Надгробок

Тут лежить старосвітська, як кома,
авторка пари віршів. Вічний спокій
зволила дать їй земля, не дивлячись на те, що труп
не належав до жодної з літературних груп.
Але однаково нічого кращого немає на могилі
окрім римованки цієї, лопуха й сови.
Перехожий, дістань з портфеля електронний мозок
й над долею Шимборської подумай хвилину.

Віслава Шимборська (переклад Колошук Г.Г.)